Ваші слова марні
Спонтанне рішення стало поштовхом для створення мого блогу, щоб ділитися досвідом, думками та знаннями. Розмірковуючи про важливість володіння власним простором в інтернеті та роль ШІ, вірю, що документування нашого шляху сьогодні принесе користь як нам, так і іншим.
Вступ
Я доволі випадково натрапив на цей пост Скота і можливо в інший день навіть пройшов би повз, проте мене зачепила саме назва і її суть
Your words are wasted - Scott Hanselman
Останнім часом я вкотре ловив себе на думці, що переповідаю по суті ту саму історію різним людям. Коли це відбувається вперше, то там багато епоцій і епітетів, але останнім в черзі з цього вже майже нічого не перепадає.
Зразу залишу посилання, бо можу забути
Я по два рази, по два рази не повторюю, не повторюю
В силу багатьох обставин моє найближче оточення не збирається по пʼятницях разом на пиво, бо всі люди дорослі і зайняті своїм життям. Ми зустрічаємось коли зручно і окремо. Не бува такого, щоб я міг зібрати хоча б трьох і розказати щось зразу декільком.
Погіршує все ще й той факт, що хтось користується одними месенджерами, хтось іншими, хтось має соціальні мережі, а хтось ні. Тому немає того ресурсу де всім зручно, чтоб зібрати спільний чат, чи такого де всі як мінімум не тільки присутні, а ще й дивляться той контент, що ти публікуєш.
Мої друзі гарні люди. Між собою вони знайомі лиш зовсім трохи, і те через мене. А ускладнює все в рази те, що і інтереси у всіх різні. Люди добре знайомі зі мною можуть легко назвати пʼять, а то й більше моїх захоплень, як от автомобілі, велосипеди, музика, програмування, колекціонування і так далі... // Доречі треба провести інвертаризацію всих хобі
Тож не завжди їм було б цікаво спілкуватись чи слухати якісь дуже далекі теми, а от особисті сторії заходять значно краще. Проте всеодно я дуже балакучий і всім перепадає те, чим я "хворію" в той чи інший період.
Стає сумно від того, що ті емоції, які я маю в перші дні і якими я бажаю поділитись, зменшуються з кожним переповіданням. Деталі стають розмитіші, а сама розповідь коротша, а ще вбачаючи зацікавленість тих, чи інших людей інколи зводиться майже до рядової фрази по типу "та на СТО заїхав, нічого важливого"
Мені звісно не шкода, але відчуваю десь в собі, що цей процес комунікації має відбуватись якось інакше.
Як я це бачу
От зараз маю таке уявлення:
- Гарними емоціями треба ділитись швидко
- А свій досвід треба документувати в чомусь накшталт дописів у соц. мережах чи інших платформах.
Тобто там де ви хочете передати саме свій досвід, або відкласти деталі для друзів, знайомих, а перш за все для себе, в довгострокову персепективу - то це треба записувати. Фотографувати, фільмувати і описувати.
Все, що є похідною від вашого емоційного стану треба передавати вживу, а не в месенджерах чи соц. мережах. Важливі речі губляться у супутникових сигналах та у дротах великих датацентрів на проміжку між вашим телефоном та другом. Вашу посмішку не передає фото, а глибину вашого смутку не підкреслить жоден Emoji.
Як описано в статті, до чужих платформ є дуже багато запитань стосовно доступності ваших даних чи довговічності, і мене це теж завжди турбувало.
Я раніше був прихильником селфі з приводу та без, зараз щось змінилось. Але я всеодно підтримую той факт, що для себе треба збирати гарні моменти. Деякі речі також вартують того, щоб бути описаними - це як мінімум ваші думки і ваш персональний блог мабуть найкраще місце для цього. Це треба робити не тільки для себе, але й для майбутнього себе. //хотів гарно завернути, не знаю чи вийшло зрозуміло
Стаття Скота по суті про те, щоб ви заводили власні блоги та писали про те, в чому ви розбираєтесь
Blog anyway. Everyone is an expert at something. Blogging is worth while just as a diary or journal is worthwhile, except with a blog you can google it later. - Scott Hanselman / August 19, 2012 11:48
А я також хочу підтримати цю думку. Якщо є порив ділитися досвідом, знаходити нове оточення по інтересах та розвиватися, то чому не робити це в своєму затишному куточку, де друзі і не тільки зможуть познайомитись більше з вами, а ви сам в майбутньому будете користуватись своїм же досвідом і знанням.
Про штучний інтелект
От хочеться зовсім трохи зачепити тему штучного інтелекту (AI) саме тут і ось чому - ми сьогодні знаходимось на рубежі массової адаптації AI в побуті і нашому житті.
Залишусь скептиком і не співатиму як все класно. Це нам ще доведеться перевірити на собі.
Одне я знаю точно, бо вже давно цікавлюсь цим, що можна приручити AI зробивши з нього карманного помічника. Тема self-hosted поповнилась саме штучним інтелектом. Інтузіасти з усього світу розгортають вдома локально приватні і повністю ізольовані AI під різні задачі та на різному залізі, яке знайшлось під рукою.
Здебільшого намагаються адаптувати його для розумних будинків і я бачу великий прогрес в цьому напрямку. А іншим варіантом використання стає якраз карманний помічник, який має доступ до ваших нотатків, блогу, бази даних. Ну, так, більше це роблять не для дому, а для бізнесу, але в чому різниця?
Коли люди запускають AI на Raspberry PI, що є доступним залізом і коли вони вже зробили інтеграцію з базою для бізнесу, то це лише питання часу коли я чи ти будемо користуватись цим з годиника чи сматрфона // хотів написати "телефона", але подивився на дротовий який стоїть в мене на столі і зрозумів, що він того не вивезе
Ось далеко не ходи. Майже перша лінка в ютюбі. Навіть доводити нічого не треба.
Для того щоб в майбутньому отримати максимальну користь, не від штучного інтелекту, від нього користь і так буде, а від самого себе, то треба думати і описувати сьогодні свій досвід.
Це не заклик, це лише їжа для роздумів.
Володійте своїми словами
Володійте своїми словами - це вже не просто про право на свою інтелектуальну власність, не про доступність чи можливість поділитись з друзями своїм досвідом, а про можливість використовувати їх на користь майбутнього себе.
Own your space on the Web, and pay for it. Extra effort, but otherwise you’re a sharecropper. - Tim Bray
Поширення своїх думок і контенту на непідконтрольних вам платформах і сайтах не робить з вас навіть співласника. Tim Bray коли писав свою фразу у 2012-му не знав, що у 2024 році завести свій блог буде дешевше ніж випити чашку кави. І я на своєму прикладі можу це довести.
Маю досвід, коли разом з сайтом зникають і всі твої твори. Але той сайт/блог який ви зробите самі буде працювати на вас в прямому і переносному значенні.
Свою ж думку я починав з того, що втомився переповідати історії друзям, але також я втомився переносити свої дописи між різними платформами. Як приклад мій автоблог вже вчетверте шукає прихистку. Багато контенту я вже ніколи не поверну.
Фраза "Your words are wasted" сколихнула якраз-таки те відчуття, коли я переймався чи зможу донести свою думку, чи її почують і чи почують правильно і повно.
Не можу зазирнути у майбутнє, але хочу вірити, що слова які я пишу в цьому блозі підуть на користь не тільки мені, але й ще комусь. Нехай AI вчиться на моєму досвіді і переповідає коли треба стисло і влучно. // Прозвучало наче заповіт
Рішення запустити свій блог було спонтанне. Натрапив на блог Скота Хансельмана - випадково. Зацікавився селф-хостінгом і мережами - від нудьги. Мені здається, чи все складається так як і мало бути?
